Година спілкування до Дня Гідності та Свободи України

Тема. "Герої сьогодення" (до Дня Гідності та Свободи)

Мета: вшанувати патріотизм і мужність громадян, які в лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України та її європейського вибору,  прищеплювати любов до Батьківщини, зберегти та донести до учнів об’є-ктивну інформацію про доленосні події в Україні початку ХХІ століття,  розвивати бажання стати гідними громадянами Україн, виховувати патріотичність, вірність, любов до рідного краю.

Вчитель. Україна – це територія гідності й свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був Святом Свободи, і Революція 2013 року, Революція Гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи. 

Учень 1.                       Боротьба не за щастя  вже навіть іде —за життя!

                                      Бо його забирають.

                                      Нас Надія веде, нас ідея веде

                                      За свободу для рідного краю.

Учень 2. Українцю, поглянь, там побили жінок!

                Глянь, вже люди ховаються в храмі!

                Де таке ще траплялось, коли це було

                Аж в такому нестерпному стані?..

Учень 3. Так чинили лиш варвари, злісні хани,

                Лиш від них люди в церкві ховались.

                А сьогодні це власні привладні пани

              Вже над нами так само знущались!

Вчитель. Указом Президента України від 13 листопада 2014 року, з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного  та майбутніх поколінь об’є-ктивної інформації про доленосні події в Україні початку ХХІ століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року-лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України та її європейського вибору, установити в Україні День Гідності та Свободи, який відзначати щорічно 21 листопада. Акції на підтримку євроінтеграції в Києві розпочалися 21 листопада 2013 року після того, як стало відомо, що уряд України вирішив зупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Документ планувалося підписати на саміті Східного партнерства у Вільнюсі 28-29 листопада. Люди, обурені рішенням уряду України, вийшли на майдан Незалежності в Києві. Акцію назвали "Євромайданом". Революцію було названо Євромайданом, але цей термін передавав її суть тільки до ночі з 30 листопада на 1 грудня, коли за наказом українського режиму про-тестувальників розганяв спеціальний  підрозділ «Беркут». З цієї ночі Майдан  перетворився на Євро-революцію — боротьбу за людську та національну гідність громадян України.  Дуже вдало сказано, що, шукаючи Європу, ми знайшли Україну.Єдиний символ Революції гідності – прапор України. Єдиний духовний помічник – національний гімн. Революція відбулася не лише в політичному житті країни. Вона відбулась у нас самих, у нашій свідомості.  «Україна – це територія гідності і свободи»

Події Євромайдану стали життєстверджуючим вогнем української нації. Серця українців з різних куточків багатосльозної країни почали вистукувати в унісон: "Разом нас багато, нас не подолати". Майдан кликав: "Усі, хто вірить в Україну, вперед!" Тепер ми живі, як діти своєї Батьківщини, і житимемо, допоки будемо вірити і творити правду.

Учень 1.  Україно, моя ти єдина!

                  Київ – місто, це гідності дім

                  Тут зібралась твоя вся родина

                  І мільйонів сердець чути тут гучний дзвін

                  Ми – сини твої, доньки й онуки

                  Нас одна лиш поєднує ціль-

                  Жити в вільній, прекрасній країні,

                  Європейські закони хай панують у ній

                  Бо давно ми всі є європейці

                  І Європа в душі є у кожного з нас

                  Ми не хочем терпіти наруги

                  Хай найшвидше настане довгожданий цей час!

Учень 2.   Та ми усі від Бога люди.
                  Живем надіючись, не боючись.
                  Чи ми запам’ятаєм, чи забудем,
                  Як наш народ топтали, сміючись?

Фільм про Майдан
Вчитель. Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття. Ми з вами вшановуємо пам'ять героїв різних історичних подій: Голодомор 1932-33рр, Битва під Крутами, Бабин Яр. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії і водночас пам’ятної події для нашої країни. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної  душі. І до цих пір на території нашої держави немає спокою, після Майдану  розпочалися військові дії на Сході України, в ході яких було втрачено вже кілька тисяч життів солдат та мирних жителів. (перелік)

Виходить дівчина-Україна на фоні ліричної мелодії

Дівчина-Україна. Я - Україна, земля, що помічена болем,

Птаха, що довго чекала на волю.

Я - зранений край, де пахне полином,

Я - спів у саду солов'їний         

Я - Україна, я - єдності вічної мрія,

Мова співуча, любов і надія,

Травинка в росі, я – і в лузі калина, 

Я - сонця і неба дитина.              

Я - спів солов'їний! Я - єдності мрія!

Я - в лузі калина! Я - сонця дитина!

Я - Україна, молитвою Бога вітаю,

Поле широке добром засіваю,

Я - подих життя, земля Україна,     

Я - ніжна любові зернина.

Танець дівчини-України. Звучить музика «Коли настане день, закінчиться війна».

Інсценізація. Хлопець у воєнній формі.

Хлопець. Стежка все крутіше Забирає в небо,

Важчає помітно

Речовий мішок…

Стати б, відпочити,

Але знаю – треба.

І, стиснувши зуби,

Йду, за кроком крок

Там за перевалом,

Бій клекоче з ночі,

Гинуть наші хлопці…

Знаю лиш одне:

Якщо смерть захоче

Зазирнути в очі –

За спиною друга

Не знайде мене…

Назустріч хлопцеві виходить наречена.

Наречена. Бачу, любий, ти втомився.

Але тримайся, я тебе прошу.

За тебе тато так вночі молився.

А я, я поряд подумки ходжу.

Будь сильним, а я дочекаюсь.

Нікого в світі так не полюблю.

Я довгу витримать розлуку намагаюсь.

Ти тільки виживи, тебе молю.

Хлопець. Не може бути! Це галюцінація!

 Ти така гарна, ти – богиня, грація…

Вальс хлопця з нареченою.

Вчитель.  Аж раптом отямився і в бій пішов.

І в ньому вічний спокій він знайшов.

А голос дівочий квилить і квилить,

Соромиться кричати на весь світ…

Кого клясти? Кого назвати винним?

І що той світ? Хіба він дасть отвіт?

На хрест сусідній похилився тато,

Похнюпилися братики малі –

Ховали воїна-солдата,

На мирній українській землі.

    Кожен із Небесної сотні, чи воїн АТО, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну Україну. Героям Майдану і воїнам-захисникам України, які загинули за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.

Хвилина мовчання. Звучить музика «Плине кача». Музика затихає і на фоні звучать слова

Учень 1.    Мамо, я живий, лиш закриті очі....
І серце не б`ється, не вирує кров...
Ти тільки не плач, знай - всі дні і ночі

Я буду поруч - в грудях, де живе любов!

Учень 2.      Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози,
За ту біль, і той жаль, що я наробив.
Я ж хотів лише миру, добра і свободи...
А мене за це ворог безжалісно вбив.

Учень 3.     Не жалій, моя нене, що я не вернуся,
Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!
Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,
Ти лишень свої очі здійми до зірок!

Вчитель. Революція 2013-2014 років це не протистояння Заходу й Сходу, не протистояння України й РФ – це протистояння між тими, хто має гідність, і тими, хто не тільки не має її, а й взагалі не розуміє, що це означає. Тільки той, хто має гідність, може знайти в собі сили робити те, що вважає за потрібне, незважаючи на страх. Страх померти.

По черзі виходять школярі з свічками

Учень 1. Я бачила  гідність в очах жінок, що відправляли своїх чоловіків у ніч на Майдан і плакали, бо відпускати страшно, а не відпустити ще страшніше. Бо як потім поважати чоловіка, котрий спить удома тоді, коли інші боронять свободу? Ми бачимо матерів, жінок, коханих, які відпускають своїх чоловіків на захист України. Ми бачимо жінок, які воюють. Ми бачимо волонтерів, які, завдяки своїм зусиллям, при підтримці народу, всього світу створили армію України, якої уже майже не було. Ми бачимо робітників заводів, які цілодобово ремонтують, створюють нове озброєння. Ми бачимо наших учених, медиків, артистів, які теж захищають свій народ. Ми теж своїми листами, малюнками, благодійною допомогою робимо усе можливе для збереження , відвойовування миру.

Учень 2. Але я не бачив гідності в тих, хто, сидячи вдома, казав: "А, нічого не зміниться, все куплено, все прораховано, все вирішено за нас, навіщо витрачати сили?"

Учень 3. Я бачив гідність у волонтерах-медиках, що виносили поранених під кулями.Але я не бачив гідності в тих представниках "правоохоронних" органів, котрі прицільно стріляли в Червоний Хрест.

Учень 4. Я бачив гідність в очах хлопців, що без бронежилетів, у пластикових касках, прикриті самими тільки дерев'яними щитами, захищали барикади на Інститутській, Європейській, Прорізній. Хто, ризикуючи, лягав на залізничну колію, щоб не пустити війська в Київ. І я не бачив гідності в тих, хто маючи на руці годинник за 600.000 доларів США, платив по 200 гривень тітушкам, що пробивали голови молотками захисникам демократії в Україні.

Учень 5. Я бачив гідність у людях, котрі, незважаючи на мороз і блоковане метро, несли їжу й медикаменти на Майдан і в шпиталі. Я бачив гідність українського офіцера, котрий беззбройний ішов на озброєних окупантів.

Учень 6. Я бачив гідність журналістів і операторів на Майдані, я бачив гідність у священиках, які повернули мені віру в те, що Церква може бути разом з народом.

Вчитель. Що є негідно?  Негідно – роздягати людину на морозі.  Негідно – викрадати людей із лікарень, вивозити в ліс і катувати.  Негідно – убивати людей тільки тому, що вони спілкуються державною мовою й носять на собі символіку країни, у якій проживають. Негідно – зневажати народ, частиною якого є ти. Подумай про це. Україна заплатила і продовжує платити  надзвичайно високу ціну за те, щоб Гідність була першою із чеснот українців, нашої політичної еліти.  

Учень1.  Я пишаюсь тобою, мій рідний народе,

Бо заради Вкраїни, за гідність й свободу,

Прості люди безстрашно опліч устали,

Проти звірства і хамства влади повстали.

Учень 2. Вони кулі ловили палкими серцями,  

І посмертно для інших стали взірцями,

Зупиняли автівки та потяги тілом,

Вголос думку народу сказати посміли!!!

Учень 3. Слава нашим героям – небесної сотні!

Слава тим, хто країну з пітьми та безодні

Своїм прикладом зрушив у напрямку світла,

Шанс для здійснення мрій надав заповітних!

Учень 4. Українці, прошу вас, не дайте зламати

Свою гідність і честь, не дайте топтати

Своє прагнення жити достойно в державі,

В пам’ять тих, хто загинув. Вічна їм слава!

Звучить пісня «Україна – це ти»

Вчитель. А ми вам бажаємо всім світлих днів і нехай вам щастить. Дякуємо за увагу!