Поради батькам

 ЯК ВИХОВУВАТИ ДІТЕЙ БЕЗ ПОКАРАНЬ?

Покарання дітей часто трапляються в багатьох родинах. Погрози і докори, ляпаси і потиличники, ремінь і заборона виходити з кімнати. А як боляче ранить викликане почуття провини чи сорому! Та справа в тому, що карати дитину не гуманно. Покарання ще й неефективне як виховний прийом. Не вірите!? Спробуймо розібратись.

Чому покарання не спрацьовує? Покарання викликає в дитини страх. Від страху дитина може перестати погано поводитись. Але це лише поверховий ефект. Якщо уважно спостерігати за поведінкою дитини, стає зрозуміло, що вона шукає способів, як поквитатися з кривдниками. Вона може капризувати, псувати речі, робити щось наперекір, намагатися відігратися на братах і сестрах. Окрім того, пристосування покарання викликає в дитині лють, почуття образи, бажання помститися. Ці почуття сприяють успіху виховання, хіба що ви волієте виховати в дитині саме їх. Іншими супутними ефектами можуть бути нерішучість, невпевненість у собі. Психосоматичні захворювання - зниження імунітету, порушення роботи травлення серця - часто теж наслідок стресу, спричиненого покаранням.

Головна причина, чому ми вважаємо покарання дієвими, в тому, що найчастіше небажана поведінка припиняється. Та це означає лише те, що ми перестаємо її бачити. Так страус, сховавши голову в пісок, гадає, що небезпека минула.Покарання та погрози вчать дитину, як не впійматися, роблять її меткою, потайною. А небажана форма поведінки змінюється до часу на інший вид, непомітний для нас. Але це міна сповільненої дії. Через якийсь час вона може вибухнути вчинком, причина якого ми не в змозі пояснити.

Звідки з'явилося насильство у вихованні? Застосування насильства у виховані старе, як світ. І нічого дивного, адже так само насильство старе, як метод взаємодії між людьми. Якщо поглянути на історію людства, відкривається неозора картина гноблення. Нічого дивного, що способи виховання дітей у всі часи базувалися на насильстві, адже воно завжди було нормою життя. Навіть діти королів щодня "обсідалися" різками, а матері свої пестощі й поцілунки чергували ляпасами наставлянь. Принцип "має рацію той, хто сильніший" - один із найдавніших і дії до цього часу.

Але ось що цікаво: рабовласництво у всьому цивілізованому світі вже давно осуджено і кримінально переслідуване, рух за рівні права чоловіків і жінок у цивілізованих країнах уже призвів до серйозних успіхів. Стосовно ж дітей, найслабкіших і найбеззахисніших істот, насильство, як і раніше, найбільш поширений тип поведінки. Причому дуже часто під виглядом виховання насильство є способом показати свою силу, ствердитися за рахунок слабкого, адже покарання підтверджує владу того, хто карає.

Брутальний п'яний батько, який лупцює ременем сина - двієчника, звичайно ж, не виховує його, а лише демонструє своє панівне становище, син же мріє вирости на стільки, щоб поквитатися. Коли ви збираєтесь застосувати покарання, спитайте себе, що насправді вам потрібно: змінити поведінку дитини чи продемонструвати своє силу і правоту? Якщо перше, то покарання як метод неефективно, і про це ми поговоримо детальніше, якщо друге - ви на правильному шляху!!! Друга причина застосування батьками покарання, як методу виховання: батьки просто не знають, що є набагато ефективніші методи. Їх цього ніхто не вчив.

Існує вираз: "Найважливіша професія в світі - батьки, але цієї професії ніде не навчають". Це справді так. Цієї професії і не навчають ніде, навіть на педагогічних і психологічних факультетах. Люди, в основному, переймають стереотипи виховання у своїх батьків. У природі людини - виховати свою дитину так само, як виховували її саму. А чи багато з нас не скуштували в дитинстві батьківського ременя або материнського потиличника? Спогади не найприємніші, та підсвідомо, ставши батьками, наслідуємо цю модель у вихованні своїх дітей. Навіть якщо комусь пощастило і його батьки були від природи талановитими вихователями, цього не досить. Методи батьків можуть бути непридатними, адже ми живемо в світі, який надто відрізняється від світу, де жили наші дідусі й бабусі, мами й тати.Чому діти "погано" поводяться? Завжди, коли дитина "погано" поводиться, для цього є конкретні й дуже вагомі причини.

В 40-ві роки 20 ст. американський педагог і психолог Рудольф Дрейкурс запропонував класифікацію мотивів "поганої" поведінки дітей. Принципова новизна класифікації полягає в тому, що вона не стільки відповідає на запитання, "ЧОМУ" ця дитина "погано" поводиться, скільки вказує на те, ЩО СЛІД ЗРОБИТИ, щоб ця дитина дедалі менше прагнула так поводитись.

Цей прагматичний підхід до педагогіки знайшов так багато підтверджень у реальному житті, що й досі на ньому базується вся американська психологія поведінки. Існує всього 4 мотиви, з яких діти "погано" поводяться. Ці мотиви - привернення уваги, вплив, помста й уникнення невдач.

Привернення уваги - поведінка типу " мені потрібна твоя особлива увага". Мабуть, найнеприємніше для будь-якої людини - відчувати себе порожнім місцем. Коли в батьки, однолітки, колеги, домочадці не реагують не нашу присутність: не бачать, не відповідають, не помічають, - що хочеться зробити нормальний людині? Підвищити голос, розгніватися. Хочеться так чи інакше дати зрозуміти: я не порожнє місце! Якщо потреба важлива, вона має бути задоволена. І діти навчилися її задовольняти. Що робить маленька людина, коли вона потребує уваги? Її вже навчили, як просити їсти й пити, але як правильно просити уваги? Цього багато хто з людей не знає навіть у зрілому віці. Півторарічна дитина методом спроб і помилок швидко знаходить спосіб привернути увагу. Для цього треба зробити щось погане. Наприклад, розбити, розлити, вдаритись. І тоді мама відірветься від телефону і приділить якусь увагу - нехай негативну, але увагу! В мозку дитини формується стійкий умовний рефлекс: хочеш уваги - поводься погано. Більше того став настільки міцним що продовжує спрацьовувати у будь-якому віці, варто лише людині відчути себе вибитою із колії. Чоловік приділяє мало уваги - буде скандал або пересолена вечеря, діти обділяють увагою - можна звалитися з нападом хвороби. Роби погано - тебе помітять! Адже в нашому житті заведено більше уваги приділяти поганій, а не хорошій поведінці.