30 березня у
народі відзначають "Теплого Олекси" - День святого
Олексія, чоловіка Божого, який жив у IV столітті.
Батьки одружили
його з багатою римлянкою, але Олексій покинув дружину і присвятив своє життя
Богові. У місті Едесса в Сирії 17 років молився при храмі Пресвятої Богородиці.
Діва Марія з’явилася паламареві і сповістила, що Олексій є чоловіком Божим.
В цей день
пасічник виставить бджоли на пасіку, вівсянка засвище свою пісеньку:
"Покинь сани, бери віз!", а щука-риба хвостом лід розіб'є.
Якщо цього дня
погода вже тепла, сніг зійшов, то пасічник виносить вулики з бджільника,
замовляє бджіл, щоб інших хазяїв не шукали, молиться, щоб Бог послав гарне літо
й, відповідно, багато меду, тоді розкриває дверцята, і бджоли роблять перший
обліт. Кропить їх освяченою на Стрітення водою,
промовляючи: "Теплий Олекса випускає бджіл на весну”.
Якщо ж сніг не
зійшов, морози ще досить сильні, то пасічник іде в бджільник, торкає рукою
вулики і каже: "Нуте ви, бджоли, готуйтесь, бо прийшла пора. Йдіть,
не лінуйтесь, приносьте густі меди і рівні воски, і часті рої Господу Богу на
офіру, а господареві на пожиток". Крім того, пасічник молиться, щоб
Бог послав "медове" літо, читає молитву і святому Олексієві, щоб той
захищав бджіл від лиха і всякої напасті.
Перший пташиний
спів ранньою весною належить вівсянці. За стародавнім віруванням, саме в день
Теплого Олекси вівсянка вперше співає свою пісню, незважаючи ні на сніги,
ні на морози, які ще бувають доволі затяжні. Пісня вівсянки імітується словами
так: "Діду, діду, сій ячмінь!", "Кидай сани, бери
віз-з-з!.. та й поїдемо в рогіз-з-з!" Якщо промовити до неї:
"Іду в ліс по рогіз, ходи зі мною”, то рік буде врожайним на ягоди та
гриби. Хто на Теплого Олекси почує вівсянчину пісню, буде весь рік
веселий.
Щука цього
ж дня лід хвостом розбиває, і це навіть почути можна, варто тільки вийти
рано-вранці до води й прислухатися. За легендою, ту весняну щуку, що лід
розбиває, можна голими руками впіймати, але це небезпечно. Якщо спіймати цю
щуку, то можна з рибальством сміливо прощатися — не буде вже вдачі.
Щука викидає
ікру зазвичай на теплого Олексу, можливо, тому вона й «розбиває хвостом лід».
Рибалки святкують цей день, сподіваючися «на добрі лови», бо «хто не
почитає святого Олексія, чоловіка Божого, тому риба на руку не піде».
У цей час журавлі
повертаються з вирію. Діти кидали перед журавлями на землю червоний пояс або
хустку, щоб ці птахи далі не летіли, а кружляли над тим місцем, де пояс лежить,
і вигукували: "Колесом, колесом - над червоним поясом!", "Журавлі,
журавлі, я вам перейду дорогу!". Цей звичай має назву - «перев'язування
дороги червоним поясом». Також дівчата зав'язували вузли на хустці або
поясі і кидали на землю поперед журавлів, щоб вони побачили. Повір'я каже, що
журавлі далі не полетять, а покружляють та й сядуть на хату. Зруйнувати
журавлине гніздо - великий гріх, оскільки журавель - небесний птах.
Журавлі
мовчазні, проте, коли подають голос, крик їхній має особливе значення: навесні
віщує тепло, а восени - ранню зиму.
Якщо дівчина
зустріне лелеку – має впасти або присісти, тоді перед нею швидко стане
суджений.
Від цього дня
кажуть: "Журавлі прилетіли і полудень принесли": день стає довшим
і людині, яка працює, треба вже, опріч сніданку, обіду та вечері, ще й полуднувати.
Мисливці
розповідають, що в день Теплого Олекси ведмеді прокидаються і йдуть шукати
поживи. Переказують, що "михайлам" у цей день соромно за своє худе
тіло, тож вони ховаються в кущах, доки не від'їдяться.
Лисиці на
Олекси переселяються зі старих нір у нові. Кажуть, що у перші три дні
свого переселення вони сліпі й глухі: "ходять, як у мареві: їм кури
сняться”. Прокидаються лисиці зі свого "курячого марева" тоді, коли
їх починають клювати ворони.
В цей день ворон
купає своїх дітей і відпускає їх на волю, у самостійне життя. Крук
благословляє дітей, щоб чесно в світі жили, щоб крук крукові очі не довбав.
Дівчата колись
вірили в те, що як на Теплого Олекси подарувати жебракові сорочку, не
забаряться старости. Вони шили й вишивали потай від матерів і, входячи в
церкву, вручали біднякам дарунки. А ще напередодні Теплого Олекси йшли ввечері
на леваду, де росла стара верба, та із заплющеними очима виламували
гілочку. Якщо вона виявлялася рівною і довгою, майбутній чоловік буде високим і
струнким. Ту гілочку вдома освячували і у церкві намагалися торкнутися
нею хлопця, який подобається. Якщо вдавалося дрібочку верби кинути йому в їжу
або підкласти під подушку, неодмінно засватає.
Це був день
берези. У цей день збирали березові бруньки. За столом всією родиною пили
березовий сік або спеціально приготовлений медово-березовий узвар,
або збитень.
Народна хитрість
підказує: якщо бажаєш гарного врожаю пшениці, то на Явдохи, Сорок святих і
Теплого Олексія слід, вийшовши із церкви, одразу вибрати якнайкраще зерно для
посіву. Тоді зернові дуже добре вродять і будуть чисті, як золото.
У минулі часи
казали: “Олексій, чоловік Божий, зиму нанівець зводить”, “Зверху пече –
знизу тече”. За народною уявою та й за кліматичними спостереження до дня
Олексія приходить справжнє тепло, тому народ дав ще одну назву цьому дню - Теплого
Олекси.
Цього дня, хоч
іноді й на Явдохи,
і на Сорок святих,
а то й напередодні Благовіщення, жінки,
дівчата й діти ішли закликати весну. Селянки брали полотно, виходили в поле,
вклонялися на всі боки і, повернувшись до сходу сонця, промовляли: "Ось
тобі, евсна-мати, нвоа обновка!" Після цього розстеляли полотно,
кллаи на нього пиріг і йшли з надією, що льон і коноплі добре вродять.
Народні прикмети:
·
Які
на Олексія струмки (великі чи малі), така і пройма (розлив).
·
Тепла
сонячна погода віщує врожай на хліб і багаті рої.
·
Якщо
ранок ясний, рої будуть виходити ранками, а як вечір ясний, рої будуть виходити
вечорами.
·
Великі
струмки снігу, що розтанув, передвіщають мокре літо.
·
Яка
погода на Олекси, то така і на Великдень буде.
·
Якщо
на теплого Олекси бджоли зроблять перший обліт, буде добрий медозбір.
Немає коментарів:
Дописати коментар